Катя Сергеєва: «Діти притулків, колоній, СІЗО - найвдячніші за допомогу діти»

Катя Сергеєва, 24-річна представниця України на Регіональному форумі #voices2015 у Стамбулі, який проводить UNICEF з 2 по 6 вересня. Молоді лідери з 19 країн обговорюватимуть питання освіти та глобальні цілі розвитку на період після 2015 року. В цьому інтерв’ю про те, з якою метою Катя їде на Форум і які її плани в майбутньому у соціальній сфері.



- Що мотивувало тебе зайнятися соціальною роботою? Коли вперше зацікавилася цим?
До соціальної роботи мене привів випадок. Коли після школи вступала до коледжу, то вибір стояв між спеціальністю «автоматизація комп’ютерних виробів» і «соціальною педагогікою». Мама наполягла на другому. Зараз я їй безмежно вдячна за це.
Одразу після вступу уже на першому курсі я стала активною у Всеукраїнському громадському центрі «Волонтер». А тепер працюю у цій організації.

- Чому для своєї соціальної роботи ти обрала саме проблематику дітей у конфлікті із законом та запобігання ВІЛ?
Першим закладом, куди я прийшла як волонтер, був приймальник-розподільник для дітей. Далі були притулки, а згодом виховні колонії та СІЗО. Власне, вважаю цю категорію дітей найвдячнішою, відчуваю найбільшу необхідність бути поряд з ними. Адже в тому, що вони опинилися у закладах позбавлення волі, більшою мірою винні обставини, у яких вони опинилися, а не самі діти.
Що стосується ВІЛ, то підлітки з якими я працюю, мають багато ризикованих практик поведінки. Я працюю над тим, щоб правильно формувати у них життєві цінності – з акцентом на цінність здоров’я, мотивувати їх проходити тестування і дати розуміння, що їм є куди звернутися за медичною і соціальною допомогою.

- Що для тебе найскладніше у соціальній роботі?
Як на будь-якій роботі є свої труднощі, які вирішуються. Щодо особистих, то тут завжди існує ризик професійного і емоційного вигорання. А в роботі серйозною проблемою є зібрати найнеобхідніше для дітей: зимовий одяг, взуття, книги. Заклади, у яких вони перебувають, не можуть їм забезпечити елементарних речей, а суспільство сприймає засуджених дітей як дорослих правопорушників і відмовляється сприяти. Однак, ці стереотипи відходять, з’являється все більше людей, які дбають про те, щоб дітям у конфлікті із законом було в що вдягнутися і що почитати.

- У яких міжнародних проектах ти вже брала участь? Що було найяскравішим досвідом?
Два роки назад брала участь у дворічному навчальному проекті TESYA-Professional. Це були вісім навчальних семінарів-тренінгів у Німеччині, Угорщині, Словенії і Болгарії. Нашу міжнародну команду навчали як запобігати агресивній поведінці молоді. Зараз це досвід впроваджуємо тут у нас, в Україні.


- Тобі доводилося бувати у реабілітаційних центрах закордоном? Чому варто повчитися українським соціальним працівникам в закордонних колег?
Так, я бувала у різних реабілітаційних центрах закордоном, звичайно робота трішки відрізняється. Там швидше впроваджують різноманітні сучасні методики роботи. Але чи варто лише нам у них вчитися? Думаю, ні. У нас надзвичайний людський потенціал, безліч завзятих натхненних працівників, моїх колег, відданих своїй роботі.

- Чого очікуєш від глобальної молодіжної зустрічі у Стамбулі?
Ця конференція є гарною можливістю для саморозвитку, вдосконалення знань, умінь та навичок. Дуже хочеться обмінятися досвідом з іншими учасниками, дізнатися на якому рівні у них якість освіти. Особливо мене цікавлять, звичайно, підлітки, які перебувають у конфлікті з законом та їх доступ до якісних освітніх та просвітницьких послуг. Сподіваюся завести цікаві знайомства, щоб у майбутньому втілювати спільні проекти із закордонними колегами.

- Під час зустрічі ви буде обговорювати майбутні Цілі Тисячоліття 2015. Які твої ідеї з цього приводу: що є пріоритетним?
Ми будемо обговорювати цілі, що пов’язані саме з освітою, але ця ціль тісно пов’язана і з такими, як подолання бідності, забезпечення гендерної рівності і обмеження поширення ВІЛ/СНІД та туберкульозу, скорочення їх масштабів. Усі ці питання є надважливими, головне – це отримати досвід інших країн, порівняти з нашим і знайти можливості впровадити цікаві ідеї для розвитку. Тоді ми зможемо швидше наблизитися до Цілей Тисячоліття.
- Як плануєш втілювати здобуті знання у своїй роботі в Україні?
Перш за все хочу, щоб про результати наших обговорень у Стамбулі дізналися в українських Міністерствах освіти та соціальної політики. Тоді це дасть поштовх для продуктивної співпраці між державним апаратом, міжнародними та громадськими організаціями місцевого рівня. Звісно, той досвід і знання, які я отримаю під час зустрічі, передам колегам у нашій організації і будемо потім дружн втілювати їх у нашій роботі.

- Як далі плануєш розвиватися? Що ставиш своїми власними цілями до і після 2015 року?
Щодо власного розвитку, то мене чекає написання дисертаційного дослідження. Отримаю ступінь кандидата наук і максимально займусь практичною діяльністю. Мрію про народження дітей, затишний дім і сад. А ще дуже хочу створити центр реабілітації для підлітків, які перебувають у конфлікті із законом.