На цей раз детонатором дискусії стала велика стаття під назвою «Чому жінки ніколи не можуть мати все», опублікована в журналі «The Atlantic». Увага: ключове слово тут «ніколи». Другий важливий елемент - це автор статті: Анна Марі Слотер (Anne Marie Slaughter). 53-річна Анна Марі Слотер - це зовсім не зірка феміністського руху. Це велика постать американської зовнішньополітичної еліти, професор Прінстонського університету, до цього викладала в Гарварді і Чиказькому університеті. Її постійно запрошують на міжнародні конференції, вона - відважний оратор, сильна особистість, її академічна репутація відома далеко за межами Америки.
У Анни Марі Слотер є чоловік, також блискучий професор, і два сина-підлітка. Все у неї було добре, поки Хілларі Клінтон не запропонувала їй в січні 2009 року стати директором політичного центру Держдепартаменту США, займатися політичним плануванням. Це пропозиція, від якої не відмовляються, особливо якщо ви - перша жінка, якій його зробили. Зразковий чоловік Слотер підтримав її та пообіцяв займатися дітьми. А вона зможе приїжджати кожні вихідні на поїзді з Вашингтона до Прінстона - це всього 3 години.
Півтора роки потому Анна Марі Слотер зрозуміла, що у неї нічого не виходить. Вихідні перетворилися на виснажливий марафон і метання між віддаленою роботою і домашніми обов'язками. Потихеньку у неї почало зароджуватися почуття провини. Через два роки Анна Марі Слотер повернулася до свого університетського розкладу в Прінстоні, більш сумісним з її сімейним життям.
Не вона перша і не вона остання вирішила відмовитися від боротьби; серед інших, одна із заступників міністра оборони, Мішель Флорнуа (Michèle Flournoy), відмовилася від своєї посади через три роки, щоб проводити більше часу зі своїми дітьми.
Всім їм на зміну прийшли чоловіки.
Саме це і засмучує Анну Марі Слотер. Де всі ці жінки, обвішані дипломами, які закінчили, як і вона в 1985 році, кращі університети? Хіба їх не було більше, ніж чоловіків? «Ми були впевнені, що будемо жити в рівноправному світі. Але щось перешкодило цій мрії здійснитися».
Можливо, вважає вона, настав час сказати правду молодим жінкам, які закінчують зараз університети, а їх досі більше, ніж чоловіків: ні, ви не зможете отримати все - владу, любов, материнство і чисту совість. Вам збрехали. Ви повинні були мати все. Але поки з економічної та соціальної точки зору суспільство буде залишатися таким, як воно є, та управлятися чоловіками, це буде дуже складно. У журналі «The Atlantic» вона пропонує кілька шляхів відмови від цієї ілюзії.
Широка реакція на статтю Анни Марі Слотер здивувала всіх: більше мільйона кліків на сайті журналу, 1500 коментарів, більше 125 000 «лайків» на «Facebook», захоплена дискусія під тегом «мати все» в «Twitter», передова стаття в «New York Times», обговорення на різних телеканалах ... багато колег професора Слотер звинувачують її в тому, «що їй потрібна тільки популярність».
Деякі іронізують над цими скаргами багатіїв, проте жінки всіх соціальних шарів з головою поринули в цю дискусію національного масштабу. Адже якщо дійсно навіть щасливчики, ті, у кого є диплом, чоловік і домробітниця, не справляються, то що ж залишається робити звичайній касирці в універмазі?
За матеріалами The Atlantic, Голос Росії
У Анни Марі Слотер є чоловік, також блискучий професор, і два сина-підлітка. Все у неї було добре, поки Хілларі Клінтон не запропонувала їй в січні 2009 року стати директором політичного центру Держдепартаменту США, займатися політичним плануванням. Це пропозиція, від якої не відмовляються, особливо якщо ви - перша жінка, якій його зробили. Зразковий чоловік Слотер підтримав її та пообіцяв займатися дітьми. А вона зможе приїжджати кожні вихідні на поїзді з Вашингтона до Прінстона - це всього 3 години.
Півтора роки потому Анна Марі Слотер зрозуміла, що у неї нічого не виходить. Вихідні перетворилися на виснажливий марафон і метання між віддаленою роботою і домашніми обов'язками. Потихеньку у неї почало зароджуватися почуття провини. Через два роки Анна Марі Слотер повернулася до свого університетського розкладу в Прінстоні, більш сумісним з її сімейним життям.
Не вона перша і не вона остання вирішила відмовитися від боротьби; серед інших, одна із заступників міністра оборони, Мішель Флорнуа (Michèle Flournoy), відмовилася від своєї посади через три роки, щоб проводити більше часу зі своїми дітьми.
Всім їм на зміну прийшли чоловіки.
Саме це і засмучує Анну Марі Слотер. Де всі ці жінки, обвішані дипломами, які закінчили, як і вона в 1985 році, кращі університети? Хіба їх не було більше, ніж чоловіків? «Ми були впевнені, що будемо жити в рівноправному світі. Але щось перешкодило цій мрії здійснитися».
Можливо, вважає вона, настав час сказати правду молодим жінкам, які закінчують зараз університети, а їх досі більше, ніж чоловіків: ні, ви не зможете отримати все - владу, любов, материнство і чисту совість. Вам збрехали. Ви повинні були мати все. Але поки з економічної та соціальної точки зору суспільство буде залишатися таким, як воно є, та управлятися чоловіками, це буде дуже складно. У журналі «The Atlantic» вона пропонує кілька шляхів відмови від цієї ілюзії.
Широка реакція на статтю Анни Марі Слотер здивувала всіх: більше мільйона кліків на сайті журналу, 1500 коментарів, більше 125 000 «лайків» на «Facebook», захоплена дискусія під тегом «мати все» в «Twitter», передова стаття в «New York Times», обговорення на різних телеканалах ... багато колег професора Слотер звинувачують її в тому, «що їй потрібна тільки популярність».
Деякі іронізують над цими скаргами багатіїв, проте жінки всіх соціальних шарів з головою поринули в цю дискусію національного масштабу. Адже якщо дійсно навіть щасливчики, ті, у кого є диплом, чоловік і домробітниця, не справляються, то що ж залишається робити звичайній касирці в універмазі?
За матеріалами The Atlantic, Голос Росії
Немає коментарів:
Дописати коментар